Бій вже другу годину не умовкав. Автоматні черги перекликалися з вибухами мін, криками бійців, грому, який в унісон вибухам боєприпасів розламував небо навпіл, вітру, який гнув дерева і розносив усю цю содому по землі

На краю села, на вигоні, стоїть забута хата. Вже давно в ній не гомонять господарі, не сміються діти. Дах вкритий очеретом, почорнів від дощу та снігу, та й сама хата похилилася набік. Колись білі, розмальовані квітами, стіни поморщилися і теж почорніли. Вікна зі смутком вдивляються в далечінь, подвір’я поросло бур’янами, вишняком, і лише на старій сухій груші на диво всім — гніздо лелек, які кожну весну прилітають і народжують нове покоління. Саме подвір’я огороджене тином, а біля перелазу росте одинока мальва, яка разом з вікнами вдивляється в далечінь і чекає, що ось-ось завітають до господи рідні діти.

ІСТОРІЇ КОТА ПОНЧИКА ТА ДОМОВИКА ЗАПІЧНИКА ЧУРАЯ

Ці історії взяті з реального життя і підтверджені документально, а якщо хтось впізнає себе або когось іншого в даних історіях, то це є рідкісна випадковість збігу обставин і подій

ІСТОРІЇ КОТА ПОНЧИКА ТА ДОМОВИКА ЗАПІЧНИКА ЧУРАЯ Ці історії взяті з реального життя і підтверджені документально, а якщо хтось впізнає себе або когось іншого в даних історія то це є рідкісна випадковість збігу обставин і подій...

Ще тільки сонечко ось-ось починає виглядати з-за обрію, а в селі вже кипить життя. В сараях мукає, хрюкає, кукурікає, ірже, гуде, матюкається. Так зазвичай просинається українське село. І не залежно від пори року - так зо дня в день.