Я часто себе питаю: чому восени квіти пахнуть не так, як завжди? Мабуть, вони відчувають, що незабаром прийде зима і своїми холодними руками візьме їх в обійми.

А, можливо, їх полонять спогади про наповнені сонцем літні дні, про теплий дощ із веселкою на небі, про спів солов’я і світанкові роси, які наповнювали їх живильною силою, про дзижчання бджіл, про ніжний вітерець від помаху крил метеликів.

А, можливо, вони згадують бурхливі зливи, грім, блискавку і свою нескореність перед бурею, яка намагалася зламати їх, вирвати із землі з корінням. Але вони вистояли й під сонячним промінням знову забуяли квітом.

Осінні квіти - це згадка про літо, що швидко промайнуло і лишило по собі спомин. Тож насолоджуйтеся ними, на всі груди вдихайте їх аромат. Бо прийде зима і не буде їх, а залишаться тільки спогади.

Я також часто себе питаю: чому наші батьки так люблять внуків? Можливо, вони, як осінні квіти, бачать в них своє літо...