Історія п´ята: Вендета ⃰


Близько півночі в Мотриній хаті погасло світло. До цього часу вона зі своїм чоловіком молилися. Мотря стояла на колінах, хрестилася, била поклони, що аж підлога гула, при цьому щось бубніла собі під носа. Чоловік ходив навколо неї зі свічкою в руках і теж щось бубнів, але з тих слів, що можна було розібрати – це далеко була не молитва.
- Говорив я тобі Маріє, кінчай цю «грязну» справу, а ти мені все: дивись який прибуток. І що тепер? Тебе вхопила «біла гарячка» і ти розмовляла з сусідським котом.
- Тіпун тобі на язик, падлюка, яка там «на хрен» гарячка.
- Та, хоч зараз не гріши! Молися вже, замолюй свої темні сторони душі.
Мотрона ще раз зробила поклон да так луснулася лобом об підлогу, що замість амінь вирвалось зовсім інше слово. Вона встала, потерла лоба, ще раз перехрестилася і сплюнула через ліве плече.

Коли вони полягали спати, Мотрона промовила:
- А ти знаєш, можливо це провидіння.
- Яке ще провидіння?
- Мені на днях снився сон, ніби до мене прийшов провісник і сказав, що я обрана.
- Ага, білою гарячкою.
- Дурень ти, а можливо і справді цей кіт, як там його звати…
- Пончик.
- Ага, цей Пончик є посланцем і вирішив мене перевірити. Але, якби там не було, потрібно завтра сходити до батюшки по-сповідатися ⃰.
- Сходи, тільки валідол візьми з собою, а то батюшка у нас слабенький здоров´ям, ще після твоєї сповіді сердечко прихватить.
- Смійся, смійся.
Мотрона ще щось хотіла сказати, але в хаті невідомо що закукурікало, потім замукало, потім загавкало, а тоді ще й захрюкало.

Мотрону і її чоловіка вкинуло в холодний піт. Вони лежали ніби закам´янілі. В хаті настала «мертва тиша». Десь хвили за двадцять Мотрона прошепотіла:
- Любенький, встань та увімкни світло, а то щось у туалет дуже-дуже припекло.
- А ти, думаєш мені не припекло?
- То, що будемо робити? – прошепотіла Мотрона.
- Не знаю, але й до світанку ще далеко,- тремтячим голосом відповів чоловік.
- А причому тут світанок?
- Ти, глянь у вікно, яка ясна ніч. Мабуть місяць в повні. А в повний місяць всяка нечисть збирається, а при сході сонця зникає.

В цей час у вікні їхньої спальні з´явилася котяча морда, яка промовила хриплим людським голосом: «Мотрона, виходь, поговорити треба»,- і зникла. А потім на підвіконні з´явилася не то людина, не то невідомо що, і зам´явкало. А тоді знову появилася котяча морда, яка сказала: «Мотрона, воно тобі ото треба те ворожіння», – і вмить все зникло.
По спальні повіяло ну дуже неприємним запахом. А на вулиці, під вікном, щось м´явкнуло, потім засміялося, сказало: «фу-у-у» і стало тихо.

Сонечко своїми промінчиками грайливо танцювало на мордочці Пончика, який солодко спав на своїй ковдрі і у вісні чув останні слова Чурая, коли вони поверталися від Мотрони: «Так, вендета вдалася, хоч трохи з іншою кров´ю, але вдалася».







Вендета – звичай кривавої помсти.
Сповідатися – каятися в гріхах під час сповіді.