Хата з давніх-давен є оберегом українців. Стародавня назва хати йде з сивої давнини. В ті часи хата несла в собі життєвий простір і світогляд українців.

Є такий вислів: «Моя хата небом крита, землею підбита, вітром загороджена».

Весь світ поділяється на три головні частини: земну, підземну та небесну сферу, так і для українців хата втілює ці три головні частини. Стеля, яка має сволок із сакральними знаками - є небесним духовним світом. Символом земного життя є стіни, двері, вікна, а поріг є межею між земним та підземним світом. А саме оздоблення хати несло в собі як естетичне значення так і певні магічні функції. Інтер'єр хати змінювався в залежності від днів тижня та свят. В неділю та свята свіжопідмазана долівка (підлога) застелялася тканими доріжками, а в влітку посипалася різнотрав’ям, стіл застеляли вишитими скатертинами.

Довгий час свого розвитку пройшла українська хата – від приземкуватої землянки до чепурної оселі з білими стінами, мальовничими коминами, вишитими рушниками, ароматами трав та вишневими садами.